Марина Ревкова зайняла призове місце в міжнародний конкурсі сомельє The First Women’s Cup Sommeliers International 2018 серед жінок
Змагалися дівчата з України, Грузії, Казахстану і Білорусі. У півфінал вийшли шість дівчат. Перше місце в конкурсі дісталося сомельє з Казахстану, а друге – нашій землячці Марині Ревковой, яка живе зараз в Києві.
Етапи фіналу – стандартні для конкурсів сомельє: подача вин, сліпа дегустація напоїв, визначення цінності вин в колекції, теоретичні питання. «Індустріалка» зв’язалася з Мариною і поцікавилася, чому вона вибрала таку професію і як їй вдалося досягти таких високих результатів. З урахуванням того, що перше місце зайняла учасниця з Казахстану, Марина сьогодні – найкраща в Україні.
– Конкурс такого формату проводився в Україні вперше. У будь-якої оцінки професіоналізму сомельє, перш за все, визначаються ються його теоретичні знання. Це обов’язковий перший й етап в будь-якому конкурсі. Одна ко тільки теоретичних знань недостатньо. Один з найжахливіших показників нашої професії – так званий «книжковий сомельє». Ця людина може прочитати безліч книг, вивчити все до дрібниць, але спілкуватися з гостем і знайти в карті те, що дійсно підійде клієнту, він не може. Тому будь-який конкурс має на увазі ще й подачу вина. В конкурсі, на сцені, у тебе на все це є тільки 5 хвилин!
Ще один етап – сліпа дегустація. Потрібно вміти визначати сорти винограду, рік врожаю, страну- виробника і регіон. Це роки тренувань і практики дегустації. Ми намагаємося не пропускати жодної дегустації.
На конкурсі потрібно бути готовим до будь-якого сюрпризу від журі. Наприклад, потрібно було розлити пляшку ігристого в двадцять келихів порівну, при цьому, НЕ повертаючись до попереднього келиху .
Для мене сами й складні й етап – сліпа дегустація. У півфіналі був цікавий хід від журі. Нам дали «Совіньон блан» з Азербайджану, та країну не вгадав ніхто!
– Професія сомельє в Україні, як мені здається, не дуже популярна. Як ви її вибрали?
– Я вам скажу, що в Києві ця професія все більше набирає популярність. Пропозиція перевищує попит в кадровому сенсі. Люди прагнуть красиво пити. Багато хто йде на курси сомельє або в спеціальну школу сомельє, а потім одні закидають цю справу, а для інших воно перетворюється у справу всього життя. Під час навчання людина стикається з тим, що потрібно дуже багато всього вчити, а до цього готові не всі. Є і така проблема: отримавши диплом після курсів, багато хто вже вважають себе профі і чекають пропозицій з зарплатою не менше тисячі доларів. Але потрібно працювати, практикуватися.
Багато моїх знайомих досі не уявляють, чим я займаюся на роботі. Виглядає все так, ніби сомельє постійно п’ють вино, а ще багато і безкоштовно подорожують по виноробнях. І їм за це ще й платять. Насправді – це нескінченна робота над собою, постійне вивчення нової інформації, читання книг, новин, відстеження рейтингів всіляких винних критиків. Знати все в цій справі неможливо. І це найпрекрасніше, бо ти постійно розвиваєшся.
– Де навчалися цій справі?
– У винній школі ресторанних професій MR.BAR. Моє життя після неї розділилася на «до» і «після», тому що там дають нескінченний заряд мотивації, прагнення йти вперед і не зупинятися. У цьому заслуга однієї людини – засновника і директора школи Наталії Вілінською. Вона навіть після закінчення навчання не залишає своїх студентів і допомагає у всьому, як сталося і зі мною. Я вдячна їй нескінченно за нову професію, знання, мотивацію і підтримку.
– Довго вже працюєте?
– Мій досвід роботи сомельє порівняно невеликий, але в кращому винному ресторані України – Vino e cucina. Тут можна отримати досвід набагато більше і швидше, ніж в будь-якому іншому закладі країни. У нас найбільша винна карта (понад 1200 позицій), три роки поспіль ми отримуємо два келиха від Wine Spectator, тут працюють найкращі з кращих, у яких можна переймати досвід. І коли стояв вибір, куди йти працювати, я не сумнівалася ні секунди.
– І передбачуване запитання – любите вино?
– У професію прийшла, як і більшість – хотіла навчитися красиво пити і вміти вибирати якісний алкоголь. І, звичайно ж, немає, як мені здається, жодного сомельє, який не любить пити вино. Це невід’ємна частина нашого життя.
– Прийнято вважати, що хорошого вина в Україні немає. Ви з цим згодні?
– В Україні є чудові вина, з характерним українським терруар. Ті, хто сумнівається в якості наших вин, нехай їдуть на екскурсії по виноробнях. Вас проведуть по погребах, покажуть бочки, виробництво, влаштують дегустацію, і ви самі в усьому переконайтеся. Українське вино не гірше, ніж в інших країнах.
– Яке найдорожче вино пробували?
– Напевно, це був Мутон Ротшильд врожаю 1982 го. Вартість пляшки – близько 100 тис грн.
– Як реагують знайомі на вашу професію? Чи часто буваєте в Запоріжжі?
– Знайомі реагують завжди з гумором, тому що з боку все виглядає так, ніби ти п’єш хороший алкоголь і отримуєш за це гроші.
У Запоріжжі буваю вкрай рідко, так як хочеться відвідати якомога більше виноробів, познайомитися з виробниками. Тому коли є така можливість – виїхати – вибір падає не в бік рідного міста.
– Як бачите свій подальший розвиток?
– У планах – отримати міжнародну кваліфікацію, брати участь в конкурсах, перемагати і не стояти на місці.
